Хай вічна пам’ять буде на Землі: сьогодні йому мало б виповнитися 30 років…

Війна забирає кращих. Це та ціна, яку ми платимо за нашу Незалежність кожного дня. Це –  не порожні слова, а сьогодення нашої країни. Неможливо передати біль душі, те, що відчуває кожен українець, коли наша Батьківщина втрачає своїх Героїв. Саме сьогодні нашому земляку й випускнику школи Максиму Андрейченку мало б бути 30. Обірвалося молоде життя… Але ціна його – наша з вами свобода.

Народився Максим 30 вересня 1992 року у місті Мена Чернігівської області. Після закінчення школи вступив до Конотопського політехнічного технікуму Сумської області. Здобув вищу освіту у Конотопському політехнічному інституті.

З 21 серпня 2013 року приступив на контрактну військову службу у частині А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району) механіком-водієм танка.

Загинув 22 серпня 2014 року внаслідок попадання снаряду в танк під час виконання бойового завдання біля селища Біле Лутугинського району Луганської області. Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований у місті Мена Чернігівської області на кладовищі по вул. Лермонтова.

Наказом Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» за проявлену особисту мужність, стійкість та рішучість, виявлені при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України у ході проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).