6 лютого 2024 року відзначається
День безпечного Інтернету
під гаслом "Разом для найкращого Інтернету",
який відзначається вже 21 раз. Мета цього Дня полягає в тому, щоб поширити знання про безпечне та відповідальне використання цифрових технологій серед дітей та молоді.
Цей день має на меті підвищити ознайомленість дітей та батьків з безпечними шляхами використання Всесвітньої мережі та онлайн-простору.Рекомендую усім учасникам освітнього процесу ознайомитися з добіркою корисних освітніх матеріалів:
Дізнатися як зробити свій гаджет безпечним для використання та що робити, якщо хтось зв’язується з тобою, а ти цього не хочеш. Відповіді на ці та інші питання з онлайн-безпеки можна знайти у симуляторі “Онлайн-безпека для дітей”.Як створити безпечний пароль і захистити свою приватність у мережі, розібратися, хто такий булер чи кібербулер, чому не варто реагувати на тролінг та як розпізнати онлайн-шахрая допоможе симулятор “Онлайн-безпека для підлітків”.
Знайомити дитину з правилами безпеки в інтернеті потрібно змалку. Тому батькам варто бути обізнаними з усіма “підводними каменями” мережі. Навчіться розмовляти з дітьми про приватність і захист в інтернеті, небажані контакти тощо. Симулятор “Онлайн-безпека для батьків” допоможе дізнатися, з якими проблемами стикаються діти онлайн та які базові правила допоможуть малечі почуватися безпечно в інтернеті.
Безпека дітей в інтернеті — це відповідальність не лише батьків, а й учителів. Дізнайтеся, як покращити свої цифрові навички та провести безпечний онлайн-урок. Навчіться розпізнавати загрози, з якими учні найчастіше стикаються в інтернеті, наприклад, кібербулінг та грумінг. Усе це та навіть більше знайдете в симуляторі “Онлайн-безпека для освітян”.
Домашнє насильство під час війни
Домашнє насильство не можна замовчувати, воно потребує ефективного реагування і скоординованих дій.
Попри війну, проблема домашнього насильства не стає менш важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, загострює проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується насильства в родинах. Коли люди, які живуть у постійному стресі, опиняються в одному приміщенні, залежать один від одного та не можуть відволіктися, нерідко виникають ситуації домашнього насильства.
Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально.
Психологічне, фізичне, економічне та сексуальне - це форми, в яких може проявлятись домашнє насильство.
Попри війну всі відповідальні органи продовжують роботу, щоб попередити і захистити постраждалих.
В Україні за телефонним номером 15-47 цілодобово та безкоштовно діє „гаряча лінія" з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
„Гаряча лінія" приймає звернення від усіх заявників з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. Надається психологічна допомога згідно з напрямом роботи „гарячої лінії" 15-47. Окрім того, надаються роз’яснення, контактна інформація з питань безпеки та оборони, гуманітарної допомоги, соціальної допомоги тощо. Також надається психологічна підтримка заявникам, які телефонують з питань, пов’язаних з воєнними діями.
Звернутися на „гарячу лінію" можливо, зателефонувавши зі стаціонарних або мобільних телефонів на короткий номер 15-47, а також є можливість надіслати повідомлення через веб-сайт 15-47.
Окрім того, в Україні створена та діє мережа спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі, яка включає:
· мобільні бригади соціально-психологічної допомоги;
· притулки, що забезпечують цілодобове перебування (до 90 днів);
· денні центри соціально-психологічної допомоги (з кризовими кімнатами, що забезпечують цілодобове перебування (до 10 днів);
· спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі;
· регіональні та місцеві „гарячі лінії” з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
· інші заклади та установи, призначені для надання допомоги постраждалим особам (соціальні квартири, центри соціально-психологічної допомоги, ресурсний центр примирення та корекційно-відновлювальних програм, пункти невідкладної анонімної медико-психологічної допомоги для осіб, постраждалих від домашнього насильства).
Якщо ви постраждали від домашнього насильства, або стали свідком вчинення домашнього насильства – не мовчіть!
Торгівля людьми – це серйозна
проблема у мирний час, а під час війни створюються найбільш сприятливі умови
для торгівлі та експлуатації людьми. Від 24 лютого 2022 року Україна живе в
умовах воєнного стану. Війна підвищує ризики торгівлі людьми, тому на сьогодні
ця тема є однією із актуальних. Під загрозою торгівлі залишаються як особи, які
вимушені виїхати за кордон, так і ті що залишились на території України та на
тимчасово окупованих територіях. За час війни понад десять мільйонів людей
змушені були покинути свої домівки, з них від п’яти до шести мільйонів є
внутрішньо переміщені та чотири мільйони – біженці. Великий відсоток цих осіб
становили жінки та діти, які являються найбільш вразливими частиною населення
до торгівлі людьми, зокрема до сексуальної експлуатації та рабства. Також
значний відсоток становить не менш вразлива група – це діти без супроводу
батьків, особи похилого віку, особи з інвалідністю, для цих груп населення
залишається ризик незаконної торгівлі людьми та дітьми, усиновлення, торгівля
органами та незаконне донорство. Варто зауважити, що особи, які перебувають на
тимчасово окупованих територіях, також мають великий ризик стати жертвами
торгівельного рабства, зокрема це примушування воювати на стороні агресора,
катування та ґвалтування збоку військових, вивезення громадян України до
російської федерації, поселення осіб до концтаборів. В умовах війни психічний
та фізичний стан є нестабільний, як наслідок люди розгублені, виснажені та
налякані, тому не можуть сприймати інформацію критично, та стають легкою
здобиччю для торговців людьми. Торгівля людьми передбачає примус до праці, до
грабежів, збройних нападів, шантажу, це незаконна експлуатація осіб,
вербування, сексуальне рабство, утримання, передача, отримання прибутку та
тримання людини із застосування сили та проти її волі. Торгівля людьми – є
злочином проти людяності, принижує честь, гідність людини.
⠀⠀Торгівля людьми – це проблема не
лише України, але й усього міжнародного співробітництва.
⠀⠀Важливо! Якщо ви потрапили у ситуацію
торгівлі людьми або стали її свідком, звертайтеся до поліції за телефоном 102
(служба екстреної допомоги в ЄС 112) або на урядову гарячу лінію 1547
⠀- Національна гаряча лінія з
консультування мігрантів та протидії торгівлі людьми (безкоштовно та анонімно
щодня з 8:00–20:00):
0 800 505 501 або 527
⠀⠀- La Strada (запобігання домашньому
насильству, прав дитини, торгівлі людьми та гендерній дискримінації): 0 800 500
225 або 116 111
Нікому не надавайте свою особисту інформацію. Нікому не надавайте свої паролі. Не шкодьте і не заважайте іншим користувачам. Не відповідайте на невиховані і грубі листи. Не посилайте свої фотографії чи іншу інформацію малознайомим людям. Отримавши інформацію, яка змусить почуватися некомфортно, припиняйте розмову, дітям необхідно повідомити про це батьків. Встановіть налаштування безпечного пошуку у Google, YouTube та на інших сервісах, які використовуєте. Користуйтесь програмами батьківського контролю.Безпека дитини в
інтернеті: про що необхідно говорити
Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету,
питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про
дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про
їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів
під час перебування в інтернеті.
Від чого варто захищати дитину
Інформаційна безпека стосується захисту життєво
важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави).
Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі
у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в
мережу, а яку не варто.
Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на
матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та
батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні
наслідки для дитини.
Типи загроз:
Стосуються особистої
безпеки:
Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною
лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи
сектантського змісту.
Загроза отримання недостовірної чи неправдивої
інформації.
Формування залежності (ігрової, комп’ютерної,
інтернет).
Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї,
грифери).
Залучення до виконання протиправних дій (хакерство,
порушення прав та свобод інших).
Стосуються безпеки інших.
Матеріали, існування та використання яких може стати
причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення
вибухівки).
Свідоме та несвідоме введення в оману інших.
Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою
відповідальність згідно з чинним законодавством.
Кібербулінг – свідоме цькування та приниження,
передусім однолітків.
Стосуються загрози витоку персональної
інформації:
- Розголошення
персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти,
секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
- Загроза
зараження ПК вірусами різної категорії.
- Небезпека
завантаження програм зі шкідливими функціями.
Це найбільш поширені типи загроз, з якими може
зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну
інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але
більшість вимагають комплексного підходу.
Пам'ятка
Основні правила
безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям
- Не
давайте нікому своїх паролів.
- Не
надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те
потреби.
- Не
реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
- Повідомляйте
про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту,
пропозиції).
- Відмовляйтесь
від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
- Не
діліться своїми фото з незнайомцями.
- Не
повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та
таємний код).
- Не
викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
- Не
скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо
їх надали друзі.
- Встановлюючи
перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
- Не
переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними
діляться можуть не підозрювати про загрозу).
- Не відкривайте
листи-спам, вони можуть містити віруси.
Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженнї впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.
Соціальний педагог:
- здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;
- приймає участь в організації безкоштовного харчування учнів з малозабезпечених родин та учнів інших пільгових категорій;
- бере участь у виховній роботі з питань профілактики появи негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; дитячої злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;
- допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі учнів у суспільно-корисній, волонтерській діяльності;
- проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах);
- є посередником між школою, сім'єю, державними установами по захисту прав дітей та громадськістю; бере участь в організації їх взаємодії з метою створення умов для нормального розвитку дітей і підлітків.
Для учнів:
У яких випадках звертатися до соціального педагога?
якщо у Твоїй родині є проблеми, які Тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
якщо хтось примушує Тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують Твою гідність, а Ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
якщо Ти відчуваєш, що Тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
і просто коли Тобі здається, що всі інші відвернулися від Тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...
Пережити
карантин: 5 порад для вчителів
Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.
Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити
їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як
організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про
себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка
потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми
очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити
себе?
1. Подбати про інформаційну гігієну
Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така
пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які
активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як
результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць
у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій.
То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще –
науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви
підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як
педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у
фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів
від уповноважених осіб цілком достатньо. До речі, розібратися з новинами та
зрозуміти, де ж фейк, а де правда, цілком реально
2. Працювати
Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже
втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки
другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз
вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо
дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну
взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами
та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм
ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.
3. Проводити час із родиною
Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але
ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш
дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і
поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до
таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом,
точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ,
які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся
родина зможе поспілкуватися.
4. Почати стежити за своїм здоров'ям
Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону
шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів
та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від
коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать
самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють
знання краще!
А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть
звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами
від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися
і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити
наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження
імунітету.
5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному
Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато.
Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це
стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще
переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких
умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож
заспокйтеся!
Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось
приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс,
улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання
улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!
І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово
повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!
Клас на карантині: як запобігти
булінгу,
якщо один учень захворів на
COVID-19
Що робити
сім’ї, якщо клас дитини пішов на карантин? В першу чергу
головне – розмовляти. Це дійсно працює, тому батьки мають говорити з дітьми про
вірус і донести кілька важливих тем:
- люди
хворіють на COVID-19 у всьому світі;
- від
коронавірусу не застрахований ніхто — байдуже, людина багата чи бідна,
живе в місті чи селі;
- ми
не можемо впливати на глобальне поширення вірусу: не можемо просто
повернути час назад і зробити так, щоб він ніколи не з’явився чи втекти на
іншу планету.
Але є
річ, на яку люди можуть впливати — підтримувати і зміцнювати свій імунітет
через здорове харчування, фізичні вправи, дихальну гімнастику, масаж пальців
тощо.
Якщо діти кажуть: "Через нього/неї ми тепер усі сидимо
вдома"
Тут
батькам варто сказати: "А уяви, якби захворів ти…
Як гадаєш, як би тобі було? Що б ти відчував?" Після цього дитина
може злякатися, почати переживати чи відчувати тривогу. Тому спробуйте
пояснити, чому не можна так висловлюватися. Також важливо дати дитині
можливість висловити свої почуття, адже якщо дитина скаже про свої страхи, в
неї знизиться страх і вона стане спокійнішою.
Наступний крок – це співчуття.
Так, батьки можуть запитати в дитини, що б вона хотіла почути від інших, якби
сама захворіла.
Якщо
дитина каже: "Це несправедливо, що через одного мають страждати в
самоізоляції всі!"
В
такому випадку поясніть дитині, що ми не можемо існувати окремо одне від
одного. А ця хвороба показала, як сильно ми взаємозалежимо. Розкажіть дитині,
що в нас завжди є вибір, як реагувати на кризу:
- злитися,
обурюватися, сердитися і ображатися. Тоді ми витрачаємо власні сили та час
на всі ці негативні емоції. А це в свою чергу дасть поганий настрій, втому
тощо.
- або
прийняти ситуацію і перейти до конструктивних дій: підтримати людину, не
поширювати негатив, робити щось корисне для себе та близьких навколо.
Як створити простір співчуття у класі
Вчителі
також можуть провести в класі розмову про "уяви, що захворів ти…". Поговоріть
з учнями, яку підтримку вони могли б надати однокласнику чи
вчителю, який захворів.
До
теми
Як зберегти клас дружнім під час
дистанційного навчання: поради для вчителя
Якщо
клас уже на дистанційному навчанні, можна зробити це у соцмережах і зробити
пост з підтримкою закріпленим у групі. Це можуть бути слова: "Ми з
тобою", "Пам’ятай, що ти не один" "Якщо тобі потрібна
допомога, напиши мені".
Окрім
слів, приємними є малюнки підтримки, які діти можуть сфотографувати і надіслати
тому, хто занедужав. Це допоможе створити атмосферу підтримки і
співпереживання, а в такому середовищі вже навряд чи з’явиться булінг.
Деякі
вчителі практикують "обіймашки онлайн",
коли всі одночасно під час уроку в Zoom обіймають себе за плечі. За словами
експертів, під час цього починає вироблятися окситоцин, який заспокоює нас. Або
ж можна починати день із 3-хвилинного танцю під улюблену пісню класу.
Як безпечно пережити
воєнний час?
Війна є важким випробуванням для кожного з нас. У це лихоліття нас
постійно переслідують стреси, тривога, втома, почуття нетерпіння. Ми іноді
відчуваємо, що сили покинули нас і це може вплинути на наше навчання, роботу та
життя вдома. На цій сторінці ви дізнаєтесь кілька правил, які допоможуть вам
успішно подолати цю стресову ситуацію. Ці правила, звичайно, не в змозі змінити
політичну реальність, але вони можуть змінити ваше життя і допомогти вам
спокійно пережити воєнний час чи інші не менш стресові ситуації. Дотримуючись
цих нескладних правил, ви станете спокійнішим і сильнішим духом і тілом.
Інформація про те, куди звертатися у випадках домашнього насильства
- до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;
- на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;
- до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
- до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).
Як підтримати дітей під час війни: поради та ресурси допомоги
Життя понад 7 мільйонів українських дітей змінилося назавжди. Сьогодні їм необхідно більше підтримки, ніж раніше.
Як батькам розуміти свою дитину та як розмовляти з підлітками про війну та небезпеку?
Війна – неймовірний стрес для кожного українця. Підлітки, на відміну від дітей, вже розуміють, що відбувається, і дуже часто не знають, як реагувати.
Цікавий факт про підлітків. Вони дуже відрізняються і від дітей молодшого віку, і від нас, дорослих, та їх особливість має у даній ситуації як мінуси, так і плюси. Плюс в тому, що вони легко проходять кризи. Вони навіть у мирний час дуже важко переживають свої підліткові стани. Однак, саме завдяки цьому вони більше готові до руйнувань звичних основ, ніж дорослі. При цьому, підлітки переживають ті самі емоції, які переживають і дорослі: страх, розгубленість, відчай. Для них це більш звичний стан, який супроводжує їх увесь підлітковий період. Але коли ці стани загострюються, вони стають більш інтенсивними.
Підлітки проявляють емоції дуже незвичним способом.
Діти, коли їм страшно, плачуть, просяться на руки, щоб їх обійняли, ставлять питання, інколи страшні.
Дорослі діляться один з одним, обговорюють новини.
У підлітків же зовсім не типові реакції. Наприклад, підліток може стати надмірно дратівливим абсолютно на все: до нього не підійти, не попросити. Батьки це сприймають, ніби він заважає такою поведінкою. Другий спосіб реагування підлітка: вони починають ображатися. Стають вразливими. При цьому, ображаються вони лише на близьких: на братів, сестер, найближчих друзів, батьків. Це так само часто сприймається дорослими як фактор, що заважає розбиратись у більше серйозній ситуації, що склалася. Також, вони можуть стати гнівними, злитися на все, кричати, матюкатись. І це теж дратує дорослих. Є ще один тип реакції, який дуже незвичний для дорослих: це абсолютний спокій, позитив, незворушливість, ніби взагалі нічого не відбувається. Ніби все абсолютно нормально. Що теж дуже дисонує зі станом дорослого, яких знаходить у стресі.
Усі ці реакції, які ми можемо бачити і які не схожі на те, що людина боїться, це все і є демонстрація та способи вияву тих переживань, що відбуваються у підлітка. І проявляє він це тому, що дуже не хоче бути схожим на дитину. Він не хоче бути слабим, він не хоче бути боягузом, він намагається бути більш дорослим, аніж самі дорослі. Наші підлітки намагаються нас захистити. Перемкнути на інше, не про війну, страх смерті, а на моменти, які дратують, ображають. Вони захищають нас та намагаються бути опорою. Всередині у них маленький екзамен на дорослість, ніби вони перевіряють, наскільки вони круті, сильні, сміливі, аби не бути дитиною, а бути дорослим.
Деяких батьків це зводить з розуму, бо вони не знають, як із ними спілкуватись. Емоції та реакції у підлітків можуть бути у будь-яких поєднаннях, і це абсолютно нормальна реакція на те, що відбувається. Їх необхідно підтримувати та висловлювати подяку. Але більше треба говорити про наші стани. Адже дорослі намагаються захистити своїх дітей, захищаючи від усієї інформації. З підлітками необхідно бути чесними, відвертими. Не потрібно ховати свої емоції, свої страхи та переживання. Необхідно говорити про це, впроваджуючи думку позитивним закінченням. Дорослі для підлітка – модель, як можна переживати ці стани та при тому рухатись в сторону перемоги, подолання страху. Ми можемо показувати їм напрям, як виховувати в собі найкращі якості дорослості.
Це для них травматично, оскільки у підлітковому віці вони спираються саме на своє коло спілкування з однолітками. Коли підліток втратив спілкування зі своїм класом, зі своєю спортивною секцією, з колом друзів і опиняється у місці, де йому абсолютно не знайомі картинки, запахи, звуки, способи та правила спілкування та режим життя, у них виникає дуже сильний стрес. Згідно з підлітковим способом мислення, він поділяє світ на «своїх» та «чужих». І відчуває себе «чужим». Навіть коли в абсолютно безпечній ситуації для дорослого цінна ця безпека, а для підлітка – не настільки. Батькам необхідно допомогти адаптуватись. Це можуть бути такі самі евакуйовані підлітки, з якими, навіть за допомогою волонтерів, необхідно організувати клуби, гуртки, які дозволять підліткам спілкуватись один з одним. Також підлітку дуже важливо відчувати себе потрібним. Можна долучити його до волонтерської роботи. Тоді момент «непотрібності» та «вигнаності» проходить.
